19 березня, у день пам'яті 42-х мучеників в Аммореї (~ 845 р), Правлячий архієрей Миколаївської єпархії молитовно відзначив день свого народження. Митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим у співслужінні єпископа Новобузького Варнави та духовенства єпархії звершив Божественну літургію і подячний молебень у кафедральному соборі на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Миколаєва.

Після богослужіння Владику вітали зі святом священнослужителі, братія і сестри монастирів, представники влади і силових структур, миряни.

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

Фото надав протоієрей Віктор Обезюк

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

Сорок два мученики із міста Аммореї.

Під час війни між грецьким імператором Феофілом (829–842) і сарацинами останнім вдалося обложити місто Амморею (Галатія). Внаслідок зради воєначальника Вадітзіса Амморея була захоплена. Сорок двох воїнів, які її захищали, було захоплено в полон і відправлено до Сирії.

Протягом семи років ув’язнення солдатів марно переконували відмовитися від християнства і прийняти мусульманство. Вони відкинули всі улесливі пропозиції і мужньо витримали страшні погрози. Після багатьох тортур, так і не зломивши дух воїнів-християн, їх засудили на смерть.

Стійкість святих сподівалися похитнути і перед самою стратою. Воїну Феодору казали: “Нам відомо, що ти, залишивши священний сан, став воїном і проливав кров. Ти не можеш надіятися на Христа — визнай Магомета”. Але мученик впевнено відповів: “Я не зрікся Христа, а за те, що залишив священний сан, мушу пролити свою кров”.

Засуджені спокійно і безстрашно підходили до катів. Їм відрубали голови, а тіла кинули в річку Євфрат.

Зрадник Вадітзіс не уникнув ганебної долі. Вороги знали, що не можна довіряти зраднику, і умертвили його.