25 грудня митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим у співслужінні кліриків єпархії звершив Божественну літургію у Свято-Миколаївській соборній церкві.

Справа в тому, що через свою нелицемірну любов до Бога і людей святий Миколай став добре відомим. В усьому світі шанують його пам'ять як заступника і молитовника перед Богом.

Саме тому 19 грудня мешканці Очакова зібрались на престольне свято Свято-Миколаївського кафедрального собору міста. Святкову Божественну літургію очолив митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим у співслужінні настоятеля храму протоієрея Віктора Обезюка, духовенства округу і диякона Димитрія Петрів.

18 декабря, накануне престольного праздника, митрополит Николаевский и Очаковский Питирим в сослужении клириков епархии совершил праздничное всенощное бдение в Свято-Никольской соборной церкви.

13 грудня у Свято-Духівському храмі м. Миколаєва митрополит Миколаївський та Очаківський Питирим та вікарій Миколаївської єпархії архієпископ Новобузький Варнава у співслужінні духовенства єпархії звершили Божественну літургію.

Після богослужіння відбувся подячний молебень. Правлячий архієрей привітав архієпископа Варнаву з п'ятою річницею його архієрейської хіротонії. Також поздоровили владику духовенство і паства.

11 грудня, у день памʼяті преподобномученика і сповідника Стефана Нового, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію у Свято-Миколаївському храмі с. Рибаківка Березанського округу. Архіпастирю співслужили секретар єпархії протоієрей Петро Струкало, благочинний Березанського округу протоієрей Олександр Бенедюк, благочинний Очаківського округу протоієрей Віктор Обезюк, настоятель храму протоієрей Михайло Леньков та духовенство єпархії.

Також були піднесені заупокійні молитви з нагоди річниці від дня трагічної кончини протоієрея Миколи Феленюка – будівельника та першого настоятеля храму.

26 листопада митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію в день престольного свята парафії святителя Іоанна Златоуста у с. Шевченково Воскресенського округу. Правлячому архієрею співслужили клірики єпархії.

В книге об исповеди преподобный Никодим Святогорец пишет о сокрушении, необходимом человеку для покаяния:

"Сокрушение есть скорбь и совершенная боль сердца, возникающая у человека из-за того, что он огорчил Бога своими грехами и преступил Его божественный закон. Свойственно же оно совершенным и сынам, так как происходит только от любви к Богу, то есть так кается сын только потому, что огорчил своего отца..."

А преподобный Симеон Новый Богослов пишет: "Прежде плача и слёз, – никто да не прельщает нас пустыми словами, и сами себя да не прельщаем, – нет в нас покаяния, ни истинного намерения перемениться, ни страха Божия в сердцах наших; ни сознали мы себя ещё виновными ... Ибо если б мы осудили себя ... то тотчас извели бы и слёзы."

Но, если углубиться в тему плача о своих грехах, то становится понятно, что удобнее всего этого достичь в монашеской жизни. Поэтому издавна желающие усердно исполнять заповедь Спасителя о покаянии (Мк 1, 15) поселялись в монастырях. Святые, просиявшие в Глинской пустыни и других обителях - это те плоды по которым можно судить о благодатности иноческого пути.

Есть монастыри и в Николаевской епархии.

Cвятитель Кіпріан Карфагенський власним прикладом навчав паству не боятися смерті, прийнявши мучеництво за Христа. Він залишив також і слова, засвідчені власною кров'ю:

"Через тимчасову смерть ми переходимо до безсмертя, - писав священномученик, - і вічне життя не інакше може настати для нас, як після нашого відходу звідси. Та це й не є відхід, а тільки перехід, або переселення у вічність, після закінчення тимчасового шляху."

20 листопада 2025 року відійшов до Господа настоятель парафії святої рівноапостольної Марії Магдалини села Миколо-Гулак Казанківського благочиння протоієрей Василь Дубляк.

"Великий Іоанн Златоуст, все життя якого було подвигом сповідництва, говорив, що боїться смерті не тому, що бажає продовження свого земного існування, а тому, що після смерті має бути суд. Що ж сказати нам, грішним? Тільки одне: «Господи! Нехай безодня милосердя Твого поглине безодню гріхів наших»".

З іншого боку Церква вчить, що молитвою ми можемо допомогти нашим православним померлим родичам і закликає нас бути милосердними до них (Лк 6:36).