26 листопада митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію в день престольного свята парафії святителя Іоанна Златоуста у с. Шевченково Воскресенського округу. Правлячому архієрею співслужили клірики єпархії.

В книге об исповеди преподобный Никодим Святогорец пишет о сокрушении, необходимом человеку для покаяния:

"Сокрушение есть скорбь и совершенная боль сердца, возникающая у человека из-за того, что он огорчил Бога своими грехами и преступил Его божественный закон. Свойственно же оно совершенным и сынам, так как происходит только от любви к Богу, то есть так кается сын только потому, что огорчил своего отца..."

А преподобный Симеон Новый Богослов пишет: "Прежде плача и слёз, – никто да не прельщает нас пустыми словами, и сами себя да не прельщаем, – нет в нас покаяния, ни истинного намерения перемениться, ни страха Божия в сердцах наших; ни сознали мы себя ещё виновными ... Ибо если б мы осудили себя ... то тотчас извели бы и слёзы."

Но, если углубиться в тему плача о своих грехах, то становится понятно, что удобнее всего этого достичь в монашеской жизни. Поэтому издавна желающие усердно исполнять заповедь Спасителя о покаянии (Мк 1, 15) поселялись в монастырях. Святые, просиявшие в Глинской пустыни и других обителях - это те плоды по которым можно судить о благодатности иноческого пути.

Есть монастыри и в Николаевской епархии.

Cвятитель Кіпріан Карфагенський власним прикладом навчав паству не боятися смерті, прийнявши мучеництво за Христа. Він залишив також і слова, засвідчені власною кров'ю:

"Через тимчасову смерть ми переходимо до безсмертя, - писав священномученик, - і вічне життя не інакше може настати для нас, як після нашого відходу звідси. Та це й не є відхід, а тільки перехід, або переселення у вічність, після закінчення тимчасового шляху."

20 листопада 2025 року відійшов до Господа настоятель парафії святої рівноапостольної Марії Магдалини села Миколо-Гулак Казанківського благочиння протоієрей Василь Дубляк.

"Великий Іоанн Златоуст, все життя якого було подвигом сповідництва, говорив, що боїться смерті не тому, що бажає продовження свого земного існування, а тому, що після смерті має бути суд. Що ж сказати нам, грішним? Тільки одне: «Господи! Нехай безодня милосердя Твого поглине безодню гріхів наших»".

З іншого боку Церква вчить, що молитвою ми можемо допомогти нашим православним померлим родичам і закликає нас бути милосердними до них (Лк 6:36).

Святый Апостол и евангелист Лука и делом и словом учил спасению. Приняв мученическую кончину за проповедь Евангелия, он навеки оставил нам эти святые слова.

Из всех сокровищ, которые содержит в себе Евангелие от Луки, отдельно можно отметить повествование о благоразумном разбойнике (Лк. 23, 39-43). кончину за проповедь Евангелия, он навеки оставил нам эти святые слова.

Преподобный Нил Синайский в толковании на этот отрывок отмечает: "Доброе покаяние, усиленная молитва и призывание Бога в помощь делают благоухающим человека, сгнившего делами. Ибо человеколюбивый Владыка Христос принимает и нечистую молитву, с великим смирением приносимую устами нечистыми."

26 жовтня, у Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, день пам'яті Зверинецької ікони Божої Матері, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці.

Архіпастирю співслужили клірики єпархії.

З історії Церкви добре відома любов Божої Матері до православних людей.

Особливо яскравий приклад пов'язаний з іконою Цариці Небесної "Відрада" (або "Втіха", пам'ять 3.02). Якщо почитати про неї, можно дізнатись, як на початку IХ століття Божа Матір врятувала і наставила на шлях покаяння грішників, які вже були приречені на люту смерть за їх гріхи.

У наступному столітті Пречиста Діва також явила своє милосердя, про що нині проповідує усьім народам свято Покрова Пресвятої Богородиці. Цього разу під час облоги міста в храмі Пресвятої Богородиці у Влахернах молилися за порятунок. Святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили явлення Пресвятої Богородиці, яка розпростерла над людьми свій омофор (покров) і молилася за спасіння мешканців. Після цього вороги відступили, і столиця Візантії була врятована. Ця подія стала символом захисту й заступництва Богородиці.

Іоанн Богослов був улюбленим учнем Господа, він був присутній під час Розп'яття Христа і невідступно супроводжував Святе Тіло до Гробу. Після Вознесіння Господа, Іоанн до самого Успіння, вірно служив Пресвятій Богородиці.

Після свого поховання святий апостол також продовжував допомагати людям і прославився багатьма чудесами. Він був учасником події, яке згадується під час святкування Покрови Пресвятої Богородиці. У Влахернській церкві святий Андрій, Христа ради юродивий, бачив як йшла по повітрю Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом в оточенні ангелів та святих. Царицю Небесну супроводжували Іоанн Хреститель і апостол Іоанн Богослов.

Святого апостола Іоанна вшановують у всьому світі, у тому числі у нашій єпархії. 9 жовтня віруючі завітали на престольне свято храму на честь всіх святих міста Миколаєва.