Кожен рік 1 січня в Свято-Успенській Почаївській Лаврі відбувається святкування пам’яті преподобного Амфілохія, чудотворця Почаївського. Велика кількість паломників приїжджає на Святу гору, щоб вшанувати великого угодника Божого.

Преподобний часто повторював: «Як ти до людей, так і люди до тебе». Знову і знову людський потік бажаючих вклонитися святому свідчить про його любов до нас. Цей рік не став виключенням. 1 січня митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим, єпископ Новобузький Варнава та інші архієреї Української Православної Церкви звершили святкову Божественну літургію, за якою молились чисельні паломники, у тому числі з Миколаївської єпархії.

Під час свого земного життя преподобний Амфілохій Почаївський показав, що справжня вірність полягає не лише в словах, але й у ділах. А теперь Бог прославляє свого угодника, вказуючі нам шлях до Царства Небесного.

1

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

14

15

16

31.12.2024 Акафіст преподобному Амфілохію Почаївському.

Приїжджали до батюшки Амфілохія сучасні молоді юнаки, які скаржилися на душевну тугу, відсутність сну та апетиту. Старець ставив їх серед двору і велів класти по чотириста п'ятдесят земних поклонів; велів, щоб так і вдома щовечора робили, та носили хрестики, не випивали, не курили, ходили до церкви, дотримувалися постів, причащалися. Тоді, за його словами, усі нерви вийдуть – будуть здорові. При цьому додав, що нерви відчувають біль, але коли болить душа, то це не нерви засмучені, а біси мучать і треба постом та молитвою боротися з ними.

Подвижник дуже любив природу, він відчував її, намагався прикрасити землю квітами та різними деревами. Скрізь, де він жив: у Почаївській Лаврі, біля чернечого цвинтаря, в Іловиці – залишив по собі живий пам'ятник із плодових та декоративних дерев. Весна йому була райським часом, а весняний ліс - раєм. Старець казав, що тільки до сіножаті вся рослинність: і трава, і квіти, і листя на деревах, і чагарники - молоді, ніжні, свіжі і блискучі, а після сіножаті настає літо і листя тьмяніє, грубіє, втрачає свою молодість і колишню красу. Як і сама людина...

На початку літа 1970 року отець Іосиф запросив почаївчанина Василя Малкуша до себе до Іловиці. Удвох вони вирушили до лісу слухати зозулю (зозулю). Слухав її батюшка з якоюсь особливою увагою, а потім і сказав своєму другові: "От, востаннє слухаю з тобою зозулю". Так і сталося - останніми днями того року він помер.

Зло не властиве природі людини. Воно збуджується в ньому не без допомоги демонів, а тому злі люди їм і уподібнюються. Старець говорив, що "будь-який гріх обплутує серце, як павутиння, а злість, як дріт - спробуй розірви її. Злі люди глумляться над православними. Велике щастя, що Господь сподобив нас народитися в Православній вірі і бути православними, але багато народів, на жаль, не знають Православ'я, - неодноразово повторював подвижник.

Використані текст та фотографії з пресслужби та офіційного сайту Почаївської Лаври, офіційного сайту Миколаївської єпархії, диякона Димитрія Петрів.