В субботу пятой седмицы Православная Церковь празднует "Похвалу Пресвятой Богородицы". Этот день также называется Субботой Акафиста и в 2025 году приходится на 5 апреля.

Накануне вечером в храмах читается Акафист Божией Матери в память избавления Царьграда в дни поста от нашествия варваров в VII в. Во время чтения акафиста вспоминается многократное чудесное заступничество Божией Матери. Это самый древний, самый первый и единственный акафист, предусмотренный церковным Уставом. Причём его пение также совершается один раз в году.

Если пребудете в слове Моем, то вы истинно Мои ученики,
и познаете истину, и истина сделает вас свободными.
Ин. 8, 31-32

Возлюбленные братия! Началом слова нашего в Неделю Православия весьма естественно быть вопросу: что есть Православие? Православие есть истинное Богопознание и Богопочитание; Православие есть поклонение Богу Духом и Истиною; Православие есть прославление Бога истинным познанием Его и поклонением Ему; Православие есть прославление Богом человека, истинного служителя Божия, дарованием ему благодати Всесвятаго Духа. Дух есть слава христиан (Ин. 7, 39). Где нет Духа, там нет Православия.

Нет Православия в учениях и умствованиях человеческих: в них господствует лжеименный разум – плод падения. Православие – учение Святаго Духа, данное Богом человекам во спасение. Где нет Православия, там нет спасения.

28 листопада Свята Церква шанує пам'ять нашого великого співвітчизника - преподобного Паісія (Величковського). Адже саме в цей день, 15 листопада 1794 року за юліанським календарем, він закінчив свій земний шлях і народився у вічне блаженне життя. Восени 2024 року виповнилось 230 років з цієї дати. Тож пропонуємо читачам декілька цікавих фактів з його біографії.

Как было во дни Ноя, так будет и в пришествии Сына Человеческого: ибо как во дни перед потопом ели, пили, женились и выходили замуж до того дня, как вошел Ной в ковчег, и не думали, пока не пришел потоп и не истребил всех, – так будет и в пришествие Сына Человеческого (Мф. 24, 37–39) – второе страшное пришествие.

Так ли точно будет? Нет, то, что было во дни Ноя, приводит Христос в Своей речи о Страшном Суде для того, чтобы показать, что так же внезапно, так же неожиданно явится нам Сын человеческий во славе Своей со всеми святыми ангелами, чтобы сотворить Свой Суд.

Почему говорю я, что не точно так?

На словах Самого Господа Иисуса Христа основываюсь я, ибо сказал Он: «И вдруг, после скорби дней тех, солнце померкнет, и луна не даст света своего, и звезды спадут с неба, и силы небесные поколеблются; тогда явится знамение Сына Человеческого на небе; и тогда восплачутся все племена земные и увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных с силою и славою великою...» (Мф. 24, 29–31).

Майже в усіх житіях святих нам доводититься бачити, що вони переносили жорстокі страждання і спокуси. Але за це вони отримували від Бога великі втіхи і благодатні винагороди.

Архімандрит Рафаїл (Карелін) наводить такий випадок:

Одного разу преподобний Симеон, званий Новим Богословом, був у такому осяянні Святим Духом, що вигукнув: «О, Господи! Напевно, вище цього блаженства немає нічого на світі! І отримав відповідь: «Те, що відчувають навіть святі тут на землі в тілі, в порівнянні з майбутнім райським блаженством подібно до сонця, намальованого вугіллям на папері, в порівнянні з сонцем, що сяє на небі!»

Серед інших святих Іоанн Хреститель має найбільше шанування — протягом церковного року на його честь відзначається декілька свят. Празник Зачаття, Різдва, Усікновення глави, Перше і друге обрітення глави, Третє обрітення глави, Перенесення десниці і Собор Іоанна Предтечі (20 січня). Окрім того у саме свято Богоявлення чимала увага приділяється святому Предтечі - наприклад він згадується у Євангельському читанні і в каноні свята.

До того ж кожен буденний вівторок (коли немає особливого вшанування іншого святого) присвячений Іоанну Хрестителю.

Святі рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій доклали чимало зусиль для проповіді радісної звістки про Воскресіння Христове. Вони походили із знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.

Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало спіткав всі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Костянтин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир.